Друк

Міжрегіональне управління НАДС у Харківській та Сумській областях інформує


Рішельє-Форум: державна служба для нової ери

Всеукраїнський «Рішельє-Форум: державна служба для нової ери» відбувся!
25 вересня 2020 року цей потужний захід об’єднав представників влади, вітчизняних та міжнародних експертів, науковців, громадських діячів, які переймаються питаннями розвитку державної служби в Україні.
Голова НАДС Наталія Алюшина відкрила пленарну частину Форуму з вітальних адрес Президента України Володимира Зеленського та Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова. Зокрема, в своєму вітанні Президент висловив сподівання, що під час Форуму будуть напрацьовані інструменти та механізми, які допоможуть зміцнити фундамент державного управління та сприятимуть якісним змінам в Україні.
«2020 рік продемонстрував, що нова реальність ставить безпрецедентні вимоги перед громадянами, державою та усім світом. Маємо вчитися жити та працювати в умовах невизначеності. І світова пандемія є тому яскравим прикладом. Саме тому для цьогорічного «Рішельє-Форуму» ми обрали тему: державна служба для нової ери. Адже власне держава та державні службовці мають бути готовими швидко реагувати на будь-які зміни, приймати професійні рішення та якісно виконувати свої функції. Тож запрошую усіх спільно обговорити найбільш прогресивні напрацювання щодо проблематики розвитку державної служби у нових умовах сьогодення» - звернулася до учасників та гостей Форуму Голова НАДС Наталія Алюшина.  
Учасників Форуму привітали Андрій Клочко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Олег Немчінов, Міністр Кабінету Міністрів України, Валерія Іонан, заступник Міністра цифрової трансформації України з питань євроінтеграції, Олександр Ярема, Державний секретар Кабінету Міністрів України, керівник Програм співробітництва щодо належного урядування та верховенства права Представництва ЄС в Україні Ксав’єр Камю, координатор проєктів ОБСЄ в Україні Генрік Вілладсен, керівник проєкту Фонду Ганса Зайделя в Україні, Республіці Молдова та Румунії, директор Представництва Фонду Ганса Зайделя в м. Києві Даніель Зайберлінг, заступник Голови Бюро державної служби Грузії Мая Двалішвілі.
Голова Програми SIGMA Ґрегор Вірант презентував сучасні та міжнародні тренди розвитку інституту державної служби під час та після COVID-19. Досвідом  щодо реагування на сучасні виклики у сфері державної служби поділилися Голова Наглядової ради Астанинського Хабу в сфері державної служби (Республіка Казахстан) Аліхан Байменов та Заступник Голови Державного екзаменаційного центру Азербайджанської Республіки Бахрам Халілов. Радник Відділу з політичних, економічних та культурних питань Посольства Королівства Швеції в Україні Катя Салсбек та Голова офісу ООН Жінки в Україні Еріка Квапілова у промовах зазначили, що у сучасних умовах особливого значення набуває інтеграція принципів прав людини, недискримінації та гендерної рівності в державну службу.
Тренди розвитку інституту державної служби, використання цифрових технологій для створення відкритого, прозорого та ефективного державного управління, головні тенденції на ринку праці 2020, виклики посткарантинного періоду у державному управлінні, безбар'єрність на державній службі – ось далеко неповний перелік тих питань, які були обговорені під час Форуму.
Одним з головних акцентів став пошук таких інструментів, які можуть стати гідними відповідями на виклики сучасності. Світова криза, спричинена Covid-19, змушує нас змінювати підходи до усталених поглядів та звичного порядку. Чи могли би ми собі уявити, що державні службовці зможуть працювати дистанційно, що послуги можна надавати онлайн? І це лише перші такі інноваційні зміни, які стали наслідком соціально-економічних викликів, пов’язаних з пандемією коронавірусу. Зрештою, вони продиктовані часом та новими суспільним запитами. А криза лише прискорила кроки з їх запровадження.
Також у рамках Форуму відбулося засідання Ради управління людськими ресурсами державної служби при НАДС.



Виконання індивідуальної програми підвищення рівня професійної компетентності державного службовця у 2020 році

Відповідно до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640, результати виконання індивідуальної програми враховуються під час оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, що в свою чергу є обов’язковою умовою для отримання найвищого балу державним службовцем.
У 2020 році було внесено ряд змін до підходів підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, зокрема які стосувались:
1) Збільшення обсягу частки самоосвіти до 50 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС серед інших видів професійного навчання в межах виконання індивідуальної програми в 2020 році.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 532, зокрема, внесено зміни до пункту 20 Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 106, згідно з якими обсяг частки самоосвіти у 2020 році серед інших видів професійного навчання може становити не більше 50 відсотків загальної кількості отриманих кредитів ЄКТС за результатами виконання індивідуальної програми підвищення рівня професійної компетентності/ індивідуальної програми професійного розвитку (далі - індивідуальна програма).
Тобто в 2020 році державний службовець у межах виконання індивідуальної програми має набрати встановлений абзацом другим пункту 7 Положення про систему професійного навчання обов’язковий щорічний мінімум у 1 кредит ЄКТС, де частка самоосвіти має становити не більше 0,5 кредиту ЄКТС, а частка інших видів професійного навчання не менше 0,5 кредиту ЄКТС.
2) Перегляду затвердженої індивідуальної програми підвищення рівня професійної компетентності/індивідуальної програми професійного розвитку.
Порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців передбачена можливість, в разі такої потреби, перегляду затвердженої індивідуальної програми.
З урахуванням пунктів 21, 35 Порядку проведення оцінювання, підставою для внесення змін до індивідуальної програми може бути перегляд завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники). Також внесення змін до індивідуальної програми можливе з метою уточнення професійної компетентності, визначеної за результатами перегляду ключових показників відповідного державного службовця, виду професійного навчання та/або орієнтовного напряму/теми професійного навчання.
У 2020 році додатковою підставою для внесення змін до індивідуальної програми може бути необхідність збільшення частки самоосвіти серед інших видів професійного навчання.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного перегляд професійних компетентностей, визначених за результатами щорічного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, не допускається.
Індивідуальну програму, до якої вносяться зміни, рекомендується викладати в новій редакції, а у грифі затвердження зазначати дату затвердження нової редакції індивідуальної програми.
3) Підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку організації підвищення кваліфікації державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАДС від 26 листопада 2019 року № 211-19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 січня 2020 року за № 5/34288 (далі - Порядок організації підвищення кваліфікації), суб’єкти надання освітніх послуг у сфері професійного навчання (далі - провайдери) можуть здійснювати підвищення кваліфікації державних службовців зокрема за дистанційною та змішаною (поєднання очної та дистанційної з використанням спеціальних інтернет-платформ, вебсайтів, електронних систем навчання тощо) формами навчання.
Пунктами 6, 9 розділу IV Порядку організації підвищення кваліфікації визначено, що організація підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання передбачає дистанційні заняття, самостійну роботу учасників навчання та контрольні заходи. Провайдери під час проведення такого навчання можуть передбачати вхідний, поточний та підсумковий контроль.
Підвищення кваліфікації за професійною (сертифікатною) програмою за дистанційною формою навчання обов’язково завершується підсумковим контролем, а також може передбачати вхідний, поточний контроль.
Підвищення кваліфікації за короткостроковою програмою за дистанційною формою навчання обсягом від 0,5 кредиту ЄКТС до 1 кредиту ЄКТС завершується підсумковим контролем. Однак, оцінювання результатів навчання за короткостроковою програмою обсягом до 0,5 кредиту ЄКТС не здійснюється.
Поточний контроль за дистанційною формою навчання може здійснюватися дистанційно, підсумковий контроль - передбачає проведення контрольних заходів очно. При цьому за рішенням провайдера підсумковий контроль за дистанційною формою навчання може проводитися дистанційно в режимі реального часу.



«Щодо поновлення на посаді незаконно звільненого працівника»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що відповідно до частини 1 пункту 1 статті 88 Закону України «Про державну службу»,  підставами для припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є: поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.
Відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, поновлення на роботі за рішенням суду супроводжується прийняттям наказу про поновлення на роботі працівника та відновленням всіх порушених прав працівника.
Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, поновленням на роботі можна вважати відновлення трудових правовідносин у разі звільнення без законної підстави або з порушенням установленого порядку чи незаконного переведення на іншу роботу.
У рішенні суду має бути визначено дату, з якої незаконно звільнений з роботи або незаконно переведений на іншу роботу працівник поновлюється на роботі, або період, на який такий працівник поновлюється.





«Щодо роз’яснення деяких положень законодавства про державну службу»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що відповідно до чинного законодавства України. Зокрема, статті 11 Закону України «Про державну службу», у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Керівник державної служби зобов’язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Крім того, звертаємо увагу, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, якою встановлено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про державну службу», якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону. Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов’язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.
Разом з тим згідно з частиною четвертою зазначеної статті, якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника.



«Щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що частиною другою статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, зокрема, за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, а саме, накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із приміткою до зазначеної статті КУпАП суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 321 цього Кодексу.
Згідно із частиною сьомою статті 285 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.
Згідно із частиною п’ятою статті 32 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».
Згідно із частиною першою статті 1 Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Частиною першою статті 3 Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Закону державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 Закону).
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 84 Закону підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.
Частиною другою статті 84 Закону встановлено, що у випадку, зазначеному у пункті 3 частини першої цієї статті, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, у випадку одержання суб’єктом призначення рішення суду про притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, такий суб’єкт призначення має вчинити дії, передбачені частиною другою статті 84 Закону, а саме звільнити державного службовця із займаної посади у триденний строк з дня одержання згаданого рішення суду.



«Щодо порядку розгляду скарг»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що статтею 11 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) визначено, що у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Керівник державної служби зобов’язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесені зміни до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, виключено частину п’яту - восьму статті 11, які передбачали розгляд центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби, скарги державного службовця із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації керівником державної служби.
Одночасно інформуємо, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.



«Щодо порядку розгляду скарг»

Звертаємо увагу служб управління на те, що Законом України «Про державну службу» (далі – Закон) визначено підстави, відповідно до яких державний службовець може звернутись до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби, з відповідною скаргою щодо захисту порушених прав.
Відповідні норми містяться, зокрема, у статті 11, 43, 44 Закону.
Натомість, оскарження учасником конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, рішення конкурсної комісії та державними службовцями рішення про накладення дисциплінарного стягнення передбачено іншими положеннями Закону (стаття 28 та 78 Закону відповідно).
Порядок оскарження і розгляду відповідних скарг є суттєво відмінним.
У випадку оскарження державним службовцем його порушених прав Положеннями частин шостої та сьомої, статті 11 Закону встановлено, що якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, який за фактом подання скарги ініціює та проводить службове розслідування в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі.
Порядок проведення такого службового розслідування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 393 (далі – Порядок № 393), яким визначено процедуру його проведення та подання скарги.
Суб’єктом подання скарги згідно із зазначеним Порядком може бути тільки державний службовець, а суб’єктом оскарження – тільки керівник державної служби або державний службовець вищого рівня.
Закон при цьому не виключає можливості звернення безпосередньо до суду але і не передбачає альтернативності такого оскарження («до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду»).
Поряд з тим, з урахуванням особливостей, що містяться у статтях 28, 78 Закону (суб`єкт оскарження, терміни оскарження, предмет та зміст скарги), законодавством передбачена інша процедура оскарження, що не передбачає проведення службового розслідування.
Підставою для проведення НАДС перевірки в таких випадках стану дотримання законодавства про державну службу є скарга, подана у встановленому порядку.
Така перевірка проводиться відповідно до Порядку проведення Національним агентством України з питань державної служби та його територіальними органами перевірок стану дотримання державними органами вимог Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби, затвердженого наказом НАДС від 26 вересня 2016 року № 193, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2016 року за № 1369/29499 (далі – Порядок проведення перевірок).
При цьому існування встановленого порядку розгляду відповідних скарг як державних службовців, так і учасників конкурсу, передбачена підпунктами 24 та 27 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 500, а саме: НАДС розглядає в установленому порядку скарги державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу»; розглядає в установленому порядку скарги учасників конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В» щодо рішень конкурсної комісії.
Відповідно до цього, Порядок розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг, затверджений наказом НАДС від 19 червня 2018 року № 149, (далі – Порядок розгляду скарг), визначає, зокрема, процедуру розгляду НАДС або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, у випадках, передбачених статтями 28, 78, а також частинами третьою та четвертою статті 11 Закону (у разі неотримання в установлений строк відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби на скаргу.
Слід звернути увагу на зміст Порядку, який за своєю суттю направлений на реалізацію прав осіб, передбачених Законом України «Про державну службу», на подання скарги та лише встановлює певні процедурні питання по їх розгляду та апріорі не може порушувати права цих осіб, оскільки не містить будь яких обмежень їх реалізації. Також, Порядок не покладає будь-яких обов’язків отримувати або збирати інформацію, яка відсутня у скаржника.
Так пунктом 7 Порядку розгляду скарг передбачено, що скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України «Про звернення громадян», а також обов’язково містити рішення або копії рішень, які приймалися за зверненнями заявника раніше, а також копії інших документів, що можуть свідчити про порушення прав заявника (за наявності).
Дія цього Порядку розгляду скарг (як зазначається у ньому) не поширюється на випадки оскарження державним службовцем його порушених прав, які передбачені положеннями частин шостої та сьомої статті 11 Закону, порядок оскарження яких визначений Порядком № 393.



«Щодо поновлення на роботі за рішенням суду»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, поновлення на роботі за рішенням суду супроводжується прийняттям наказу про поновлення на роботі працівника та відновленням всіх порушених прав працівника.
Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, поновленням на роботі можна вважати відновлення трудових правовідносин у разі звільнення без законної підстави або з порушенням установленого порядку чи незаконного переведення на іншу роботу.
У рішенні суду має бути визначено дату, з якої незаконно звільнений з роботи або незаконно переведений на іншу роботу працівник поновлюється на роботі, або період, на який такий працівник поновлюється.



«Щодо проведення службового розслідування»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те, що проведення службового розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, дисциплінарною комісією, утвореною відповідно до статті 69 Закону України «Про державну службу» для розгляду дисциплінарних справ та проведення службових розслідувань в порядку, передбаченому статтею 71 вищезазначеного Закону, законодавством не передбачено.
Дія Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, не поширюється на державних службовців, крім випадку проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, чи не виконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або за приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності-особи, яка виконує його обов’язки.
Для проведення службового розслідування у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, керівником органу приймається рішення щодо проведення службового розслідування та визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування.



«Щодо проведення спеціальної перевірки»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те що, згідно із частиною четвертою статті 31 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) рішення про призначення або відмову у призначенні на посаду державної служби приймається, зокрема за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
У зв’язку з цим інформуємо, що відповідно до статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Спеціальна перевірка не проводиться, зокрема, щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із приміткою до статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» посадами, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, є, зокрема посади, що належать до посад державної служби категорії «А» або «Б».
Відповідно до частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов’язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки.
Статтею 40 Закону передбачено, що просування державного службовця по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом зайняття вищої посади за результатами конкурсу відповідно до Закону.
Враховуючи викладене, рішення про призначення на посаду державної служби категорії «Б» осіб, які визнані переможцями конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби та які працюють на посадах державної служби категорій «Б» та «В», може бути прийнято без проведення спеціальної перевірки за умови, що призначення вказаних осіб на посади державної служби буде просуванням по службі.



«Про інформування»

З метою дотримання державними службовцями вимог Закону України «Про державну службу» інформуємо.
1) Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про державну службу», державний службовець не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей.
2) Пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну службу встановлено, що державна служба здійснюється з дотриманням зокрема такого принципу, як - політична неупередженість, недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків.
3) Частиною 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
4) Згідно із частиною 1 статті 63 Закону України «Про державну службу», керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.
5) Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про державну службу», керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, злочину до органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згідно із законом.
Одночасно повідомляємо, згідно із пунктом 8 частини 2 статті 65 та частини 4 статті 66 Закону України «Про державну службу», за невиконання вимог щодо політичної неупередженості до державного службовця може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.



«Щодо акта передачі справ»

Звертаємо увагу служб управління персоналом на те що, відповідно до статті 89 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі – Закон), державний службовець зобов’язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв’язку з виконанням посадових обов’язків майно (далі – майно) особі, уповноваженій суб’єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов’язана прийняти справи і майно.
Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та державним службовцем, який звільняється. Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється, другий примірник або його копія долучається до особової справи цього державного службовця.
Крім того, згідно із частиною першою статті 47 Закону порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем визначається правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу.
Пунктами 1-2 розділу VIІI «Порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем» Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від     03.03.2016 № 50, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 457/28587, встановлено, що державний службовець зобов’язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв’язку з виконанням посадових обов’язків майно уповноваженій суб’єктом призначення у відповідному державному органі особі. Уповноважена особа зобов’язана прийняти справи і майно.
Факт передачі справ і майна засвідчується актом, який складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою відповідного державного органу, керівником служби управління персоналом цього органу та державним службовцем, який звільняється.
Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється чи переводиться на іншу посаду, інший примірник долучається до особової справи цього державного службовця.
Таким чином, у випадку переведення державного службовця в межах одного органу, в тому числі в межах одного структурного підрозділу, акт передачі справ і майна має складатися згідно із порядком прийняття та передачі діловодства (справ) і майна, визначеним правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу.
 




«Щодо визначення строку випробування»

Статтею 35 Закону визначено, що в акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.
Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.
Згідно із частиною третьою статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до статті 2411 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Крім того, положеннями статей 251 та 252 Цивільного кодексу України передбачено поняття та визначення строку та терміну.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, строк випробування для державного службовця може бути встановлений в місяцях, тижнях, днях.



Щодо практичного застосування законодавства про державну службу

 Вважаємо за необхідне додатково звернути увагу служб управління персоналом на те, що зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону України «Про державну службу» може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема: розширення або звуження кола посадових обов’язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади). При цьому стаття 43 Закону не передбачає звільнення державного службовця за ініціативою суб’єкта призначення.
При ліквідації державного органу, зміна істотних умов державної служби може наступити лише на час здійснення процедури ліквідації для державного службовця, на якого покладено додаткові обов’язки у зв’язку з ліквідацією.
При цьому ліквідація або реорганізація державного органу відбувається виключно на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону.
Згідно із частиною третьою зазначеної статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. У такому разі положення статті 43 Закону не застосовуються.
Частина третя статті 5 Закону встановлює, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Про зміни в організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів державного органу та/або скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу) при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, – державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому звільнення державних службовців здійснюються із дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України, у тому числі передбачених гарантій та обов’язку власника запропонувати іншу роботу (посаду державної служби (за наявності).
Необхідно враховувати, що обсяг контрольних повноважень НАДС обмежений контролем за дотриманням державними органами вимог Закону України «Про державну службу». Контроль за дотриманням положень законодавства про працю під час вивільнення працівників (статті 40, 42, 43, 49-2 тощо) до повноважень НАДС не належить.
Таким чином, при розгляді скарг державних службовців щодо обставин їх вивільненням в порядку статті 87 Закону, предметом дослідження НАДС є дотримання державним органом саме положень цієї статті, зокрема, пункту 1 частини першої даної статті щодо обов’язку суб’єкта призначення вжити заходів щодо працевлаштування державного службовця, що вивільняється, шляхом пропозиції, за можливості, іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Питання щодо дотримання законодавства про працю під час вивільнення працівників, зокрема, переважного права на залишення на роботі, погодження при вивільненні працівників у зв'язку із зміною організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів та/або скорочення посад державної служби) належить до повноважень Державної служби України з питань праці.



«Щодо чергового етапу декларування»

З 01.01.2019 розпочинається черговий етап подання суб’єктами декларування до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-Реєстр) щорічних електронних декларацій за 2018 рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». У зв’язку з цим Національне агентство розробило відповіді на поширені питання при роботі з Реєстром, а також оновило рекомендації суб’єктам декларування до чергового етапу електронного декларування в Україні.
Тому, з огляду на викладене та з урахуванням рекомендацій Національного агентства з питань запобігання корупції повідомляємо, що 07.11.2018 набрав чинності Закон України «Про електронні довірчі послуги», а Закон України «Про електронний цифровий підпис» втрачає чинність.
Відповідно до пункту 5 розділу VII Закону України «Про електронні  довірчі послуги», електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» до набрання чинності цим Законом, використовується  користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно  як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Указу Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» доступ до окремих поштових серверів у домені .ru обмежений.
У зв’язку з цим для роботи з Реєстром (отримання повідомлень, підтвердження зміни електронного цифрового підпису тощо) слід використовувати поштові скриньки, які не підпадають під зазначені обмеження (наприклад: ukr.net, i.ua, email.ua, gmail.com тощо).
Якщо електрона поштова скринька підпадає під обмеження, то для її зміни у персональному кабінеті Реєстру необхідно створити (або використовувати іншу) особисту поштову скриньку. Для створення нової електронної скриньки (або її заміни) необхідно авторизуватися в Реєстрі за адресою: https://portal.nazk.gov.ua за допомогою власного електронного цифрового підпису, перейти у вкладку  «Мій профіль», натиснути кнопку «Змінити контактні дані», у полі «Новий E-mail»  вказати нову поштову скриньку та натиснути кнопку «Змінити E-mail».
На нову поштову скриньку надійде лист «Зміна E-mail/ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ». Для зміни E-mail перейдіть за посиланням у листі, повторно здійсніть вхід у Ваш персональний кабінет та перевірте вкладку «Мій профіль». У полі «E-mail» повинна бути зазначена вже змінена електронна поштова скринька.
Нова електрона поштова скринька буде використовуватися для направлення повідомлень про збереження чернеток електронних документів, про подання електронних документів до Реєстру, про зміні електронного цифрового підпису у Реєстрі тощо.
Звертаю Вашу увагу, що для зміни електронної поштової скриньки у Вашому персональному кабінеті Реєстру не потрібно отримувати новий ЕЦП.
Для отримання інформації про термін дії ЕЦП необхідно завантажити посилений сертифікат особистого ЕЦП з веб-сайту акредитованого центру сертифікації ключів (далі АЦСК), в якому було отримано ключ. Після цього натиснути на сертифікат подвійним кліком лівої кнопки миші та у вікні, яке відкрилось, переглянути термін дії сертифікату ЕЦП. Необхідно, щоб на дату подання електронних документів до реєстру сертифікат ЕЦП був діючий. У разі, якщо термін дії сертифіката сплинув, ви не зможете користуватись  ЕЦП, в тому числі подавати електронні документи до Реєстру. Тоді виникає необхідність звернення до АЦСК для отримання нового ЕЦП. Окреме необхідно зазначити, що Національне агентство з питань запобігання корупції не є АЦСК. З переліком АЦСК можна ознайомитись на сторінці https://portal.nazk.gov.ua у полі «АЦСК».
Після отримання нового ЕЦП  Вам необхідно зайти на сторінку входу до Реєстру https://portal.nazk.gov.ua і скористатись посиланням «Я загубив/змінив свій приватний ключ». У полі «Поточна електронна адреса» вказати електронну поштову скриньку, з якою Ви зареєстровані в Реєстрі, та натиснути кнопку «Вислати код для відновлення». На вказану поштову скриньку надійде лист «Зміна ЕЦП/ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ». Для зміни ЕЦП необхідно перейти за посиланням у листі, після цього у полі АЦСК обрати акредитований центр сертифікації ключів, в якому Ви отримали новий ЕЦП, обрати файл нового ЕЦП, вказати пароль від нового ЕЦП та натиснути кнопку «Змінити ЕЦП». Після успішного виконання вказаних дій з’явиться повідомлення про розгляд Вашої заявки. Заявки на зміну ЕЦП розглядаються протягом 1 доби у робочий час. Ви можете здійснити спробу входу до Реєстру з новим ЕЦП через вказаний час та не очікувати  листа з подальшими інструкціями.
Для перевірки працездатності ЕЦП Ви можете скористуватись online-сервісом накладання ЕЦП на електронні документи за посиланням: https://ca.informjust.ua/sign. Результатом успішної перевірки буде повідомлення «ПІДПИС НАКЛАДЕНО УСПІШНО, ЦІЛІСНІСТЬ ДАНИХ ПІДТВЕРДЖЕНО».
Якщо при накладенні електронного цифрового підпису виникає помилка, слід звернутись до акредитованого центру сертифікації ключів, який Вам видав ЕЦП.
Також, наголошуємо  на необхідності зберігання ключа ЕЦП, паролю від нього, а також адресу електронної поштової скриньки, з якою Ви зареєстровані у Реєстрі, та пароль від неї у захищеному місці.
Поряд з цим, доводимо до Вашого відома інформацію, що на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції https://nazk.gov.ua у розділі «Декларування» можна ознайомитись із Рекомендаціями при роботі з Реєстром, відповідями на поширені питання при роботі з Реєстром та іншими матеріалами з питань електронного декларування.




10.05.201 001

03.05.2018 2001

03.05.2018 3001 

03.04.2018 1515